Основні причини відмови малюка від першого прикорму та засоби їх вирішення

Найголовніше, щоб зрозуміти чому дитина відмовляється від першого прикорму, необхідно знати принципи харчової готовності малюка до введення прикорму та групи факторів які впливають на відмову при введенні першого прикорму.

Що робити, коли малюк відмовляється від прикорму?

Введення прикорму - одна з найбільш значущих подій у житті малюка.

Що раніше ми знайомимо дитину з різними продуктами, то кращим у неї буде харчовий інтерес у майбутньому. Втім, при цьому потрібно дотримуватись рекомендацій вашого лікаря-педіатра щодо вводу нових продуктів у раціон малюка.

Готовність до першого прикорму визначається харчовим інтересом, наприклад, дитина сидить сама чи з підтримкою, цікавиться їжею, хоче скуштувати, а не виштовхує їжу з рота, жує та ковтає її. Зазвичай, у діток ці навички формуються у віці з 4 до 6 місяців, і це ідеальний період для введення прикорму.

Щоб посприяти виникненню харчового інтересу у дитини, її можна брати за загальний стіл змалечку, хоча б з чотирьох місяців. Якщо дитина з народження присутня за родинними трапезами, вона може проявити харчовий інтерес доволі рано.

Однак іноді виникають перешкоди, наприклад, малюк відмовляється від прикорму без видимих причин, хоча до того із задоволенням пробував каші та пюре, чи взагалі не погоджується на новий формат харчування.

Що ж робити у такому випадку?

Давайте детальніше розберемося, які основні причини можуть бути у відмови малюка від прикорму, а також розглянемо способи їх усунення:

Першою причиною можуть бути фізіологічні порушення в організмі - це ситуації, у яких дитина з певних причин не може перетравити, засвоїти запропоновану їжу чи та викликає у неї дискомфорт, наприклад, гострі кишкові інфекції, порушення функції підшлункової залози, алергія чи харчова непереносимість, прорізування зубів. У такому разі, не варто експериментувати з меню, а треба звернутись до лікаря-педіатра. До того ж не потрібно наполягати на прикормі. Важливо поїти простою водою, частіше пропонувати груди чи давати лише молочну суміш за бажанням малюка, а також обов’язково дотримуватись рекомендацій вашого лікаря-педіатра.

Наступна група причин  це відмова, як протест проти запропонованих умов. Простіше кажучи, щось дитині не подобається. Наприклад, наявність перекусів між їжею є однією з основних причин відмови від прикорму. За зниженого апетиту дитини чи її відмови від їжі в основні прийоми, батьки намагаються нагодувати її «хоч чимось» у перервах. Втім, горезвісне «хай з'їсть хоч щось» призводить до нової проблеми: малюк їсть і вимагає лише солодке чи лише вкрай обмежену кількість продуктів (печиво, сирки, фруктові паучі, сушки).

Важливо пам’ятати, що дитині, яка відмовляється від прикорму, не слід давати жодних перекусів між ними, навіть якщо вона до цього поїла зовсім мало чи взагалі відмовилася від їжі. Дитині можна і треба дозволити не доїдати запропоновану їй порцію. Якщо малюк не виражає бажання поїсти, то можна навіть пропустити годування. Важливо не боятися дитину залишити голодною. Пам’ятайте, коли дитина зголодніє вона одразу про це повідомить, і головне,  вчасно відреагувати.

Також необхідно визначити час, коли малюк найчастіше хоче їсти, що йому подобається, яка консистенція, тощо. Набагато гірше,  закріпити у нього звичку до солодких перекусів, перебірливості та відмови від повноцінної їжі. Оскільки в результаті це може призвести до порушення харчової звички та стати величезною проблемою для батьків.

Також хочу приділити увагу атмосфері, у якій проходить прийом їжі. Так-так, діти також чутливі до таких моментів. Тому влаштовуйте родинні трапези, демонструйте правила етикету за загальним столом. Отримуйте задоволення від прийому їжі, посміхайтесь. Але дійте обережно та усвідомлено. Далеко не всі так звані "дорослі" страви корисні немовлятам. Тому завжди тримайте про запас баночку з пюре чи тарілочку каші. Пам’ятайте, що голод - ваш помічник та друг. Тому багато рухайтеся, бувайте більше на свіжому повітрі з дитиною, - "нагулюйте апетит".

Наступна причина - це порушення контакту з мамою і неможливість отримувати відгук на свої сигнали. Поясню, що це означає.

Найбільшою помилкою батьків є прагнення нагодувати дитину будь-якою ціною, намагатися насильно дати дитині саме ту кількість їжі, яку запланували батьки, не враховуючи індивідуальних потреб малюка. Але варто пам’ятати, що насильство під час їжі є неприпустимим, до того ж, у майбутньому, це може призвести до стійкого порушення харчової поведінки аж до повної відмови дитини від їжі чи дуже сильної вибірковості у їжі. Тож, необхідно повністю виключити будь-яке насильство під час їжі.

Також не можна годувати зі шприца, годувати під мультики, з іграшками, гаджетами. Дуже важливо годувати дитину у спокійному оточенні, без будь-якого відволікання від їжі. Якщо малюк відмовляється від їжі, то його треба спокійно висадити з-за столу до наступного прийому їжі, через 3-4 години, не пропонуючи при цьому жодних перекусів у цей інтервал.

Дуже важлива причина - це неготовність дитини до прикорму. Знаємо, що до 4-6 місяців у дитини смоктальний рефлекс є найсильнішим. І на його тлі навички пережовування виробляються дуже повільно. Тому, якщо дитина виштовхує з рота перший прикорм, незалежно від його смаку та групи, можливо, вона просто не готова до такого харчування. Потрібно проконсультуватися з вашим лікарем-педіатром і, можливо, тимчасово відкласти введення прикорму на більш пізній час, втім, не пізніше віку 6 місяців. Якщо виштовхувальний рефлекс не згасає, проблему теж потрібно вирішувати з лікарем-педіатром.

Наступна причина  це харчові звички у родині, наприклад, відсутність режиму, мала кількість прийомів їжі за добу, ставлення до їжі, наприклад, як до основного фактора зайвої ваги, нелюбов до приготування їжі (брак часу, невміння), окремий прийом їжі для кожного з членів родини. Звички та вподобання дитини - це віддзеркалення того, що і як їдять її батьки. Якщо ви самі їсте нашвидкуруч, майже не вживаєте овочів, а обрані продукти харчування є досить одноманітними, - дитина повторюватиме таку поведінку. І батькам тоді складніше буде вводити продукти прикорму. Намагайтеся повноцінно та різноманітно харчуватися, налагоджуйте режим, пийте достатню кількість води, тобто будьте найкращим прикладом для свого малюка.

І на останок не менш важлива причина - малюку не подобається, власне, страва: несмачна, негарна, надто гаряча, дуже холодна, незвичної консистенції. Причин порушення може бути безліч, і інколи дуже важко дійти до істини, втім, перш за все, поставте собі 2 запитання: «Що саме не хоче їсти дитина?» та «Чи є їжа, яку дитина хоче їсти?» Якщо розібратися із запитанням, яку саме їжу хоче малюк, варто детально проаналізувати яка вона. Тому завжди спостерігайте за малюком та фіксуйте усі відомості та спостереження. Тоді вам буде легше знайти відповідь на запитання: «Що ж саме хоче їсти дитина?» Тому що, найчастіше, це «щось», ця група продуктів, точно існує.

Важливо знайомити дитину з новими смаками. Крім того, не слід давати їжу прямо з баночок на постійній основі, а краще викласти харчування у гарну тарілку.

Важливо періодично пропонувати дитині різноманітну консистенцію страви: робити її більш рідкою чи більш густою, для того, аби зрозуміти уподобання малюка. Важливо пам'ятати, що у дитини є свої індивідуальні переваги до смаку, консистенції, вигляду та температури страви.