Схема введення прикорму:
основні правила та питання

Перший прикорм дитини - загальні питання

Коли дитині виповнюється півроку, необхідно вводити в дитяче меню перший прикорм.[1,2] Іноді можна вводити прикорм і раніше, та ніяк не раніше 4-х місяців.[2,3] У випадку занадто раннього введення прикорму існує ризик того, що він буде не доповнювати, а заміщувати материнське молоко. У цьому випадку малюк буде відчувати нестачу корисних речовин та страждати на закрепи та здуття. Пізній початок прикорму, в свою чергу, може призвести до проблем з адаптацією організму до дорослої їжі.[2]

Таблиця прикорму дитини[1]

Для кожної дитини схема чи таблиця введення прикорму є індивідуальною, зі своїми власними темпами введення продуктів прикорму. Кількість їжі, яку з’їдає дитина, має засновуватися на принципах активного годування: необхідно повільно та терпляче годувати малюка, і в жодному разі не змушувати їсти силоміць.[1]

Орієнтовна таблиця введення прикорму для дітей
на природному вигодовуванні[*1]

Продукти та страви прикорму

Час введення, міс.

Об’єм, в залежності від віку дитини

6 місяців

7 місяців

8 місяців

9 місяців

10-12 місяців

* У таблиці зазначено лише орієнтовні строки введення та кількість прикорму.

10 правил введення прикорму[1]

  1. Прикорм дається з ложки.
  2. Прикорм дають у першій половині дня, можна додавати у прикорм грудне молоко.
  3. До та після того, як дитина з’їла прикорм, треба трохи погодувати її грудним молоком чи дитячою сумішшю.
  4. Під час годування малюк має знаходитися у вертикальному положенні на руках чи на колінах у матері, або в стільчику для годування.
  5. Кожен продукт для прикорму починають вводити з 1 чайної ложечки, поступово доходячи до повної порції. Після того, як дитина навчилася їсти однокомпонентний прикорм, можна вводити у дитяче меню прикорм з кількох продуктів.
  6. Прикорм має бути свіжим, однорідним, температури тіла.
  7. Перший прикорм – каші та овочеві пюре.
  8. Негострі овочі – ідеальний початок прикорму. Овочі вводять раніше за фрукти.
  9. З 6-ти місяців у прикорм вводяться продукти, багаті на залізо. Незбиране молоко та молочні продукти можна давати з року, рибу – з 8-10 місяців, а яєчний жовток – з 7-ми місяців.
  10. Після появи у малюка зубів, однорідний прикорм поступово замінюють продукти, нарізані на невеликі маточки.

Види прикорму*[2]

Після народження дитячий організм, зокрема травна система, продовжує активно розвиватися, тому з віком види їжі, яку малюк може з’їсти та засвоїти, стають різноманітнішими. Проте для кожної дитини терміни введення у прикорм тих чи інших продуктів харчування є індивідуальними та можуть відрізнятися.

До півроку діти здатні засвоювати рідку їжу, і найкращим харчуванням для них є грудне молоко. ІЗ початком прикорму, приблизно у віці 6-7 місяців, дітям рекомендують їжу у вигляді пюре однорідної консистенції. Іноді прикорм можна починати і раніше, але не раніше 4-х місяців.

В якості першого овочевого прикорму дітям підійде, наприклад, морквяне чи картопляне пюре, в якості фруктового – бананове. Можна вводити в прикорм зернові без клейковини, наприклад, рис, та гарно проварені та розім’яті печінку та м’ясо.

У віці 7-12 місяців, із появою у малюка зубів, страви однорідної консистенції поступово змінюють розтерті чи рублені страви, які дитина могла б їсти руками. Наприклад, їй підійдуть гарно проварені, перекручені на м’ясорубці печінка та м’ясо; розтерті варені овочі та фрукти; рублені сирі фрукти та овочі (наприклад, банан, диня, помідор); зернові (наприклад, пшениця, овес), а також хліб. А коли малюку виповниться 12 місяців, варто поступово починати привчати його їсти їжу з дорослого столу разом з іншими членами родини.

Добовий об’єм їжі для дитини

Кількість їжі, яку з’їдає малюк, як і частота годувань, для кожної дитини відрізняються, тому краще за все годувати малюка на його вимогу, дотримуючись принципів активного годування.[1,2] Немовля у віці до 8-ми місяців має отримувати прикорм 3 рази на день, а у віці 9-11 місяців – 4 рази на день.[1] Орієнтовний добовий об’єм їжі для дитини у віці від 6 до 12 місяців складає 1/8 -1/9 маси тіла, проте при цьому необхідно пам’ятати, що кількість їжі, яку з’їдає малюк протягом дня, може відрізнятися.[1] У будь-якому випадку, достовірною ознакою нормального розвитку дитини є стабільний приріст ваги.[1]

Що розповісти лікарю-педіатру про те, як проходить прикорм?

Ви можете уточнити у лікаря будь-яку інформацію стосовно харчування дитини піл час планових медичних оглядів.[1] Беручи до уваги індивідуальні особливості дитини та приріст її ваги, лікар проконсультує Вас щодо того, якою має бути тривалість годування груддю, чи правильною є консистенція продуктів прикорму, що дається дитині, чи достатній об'єм прикорму з’їдає малюк за годування та чи їсть він із задоволенням, а також багато іншого.[1]

Негативна реакція на прикорм

Кожен новий продукт вводиться у прикорм окремо, при цьому необхідно ретельно спостерігати за реакцією малюка та у випадку появи будь-яких ознак непереносимості, порушень травлення, алергічних реакцій, тощо, необхідно виключити продукт, що їх викликав, з прикорму та замінити його іншим.[1] Якщо який-небудь продукт прикорму не сподобався дитині, не варто годувати її силоміць, оскільки так малюк може відмовитися їсти прикорм в принципі.[1] Можна запропонувати малюку продукт іншого смаку чи консистенції, а продукт, що не сподобався, спробувати запропонувати малюку ще раз пізніше. У прикормі можна використовувати лише свіжі продукти.[1] Перший прикорм дитини, а також її їжа до 2-х років не повинні містити солі, цукру,[3] спецій, копченостей, ковбас та сосисок. Також не варто давати дітям цього віку чай (чорний, зелений, трав’яний) чи каву, а також дистильовану, газовану та мінеральну воду.[1,2]

Прикорм при грудному вигодовуванні

Материнське молоко – ідеальне харчування для дітей до 6 місяцев.[1,2] Воно повністю задовольняє потребу малюків у поживних речовинах та рідині, тому немовля не відчуває необхідності у введенні додаткових продуктів харчування та/або рідини у раціон в цей час.[1] У віці 6 місяців грудне молоко залишається основним продуктом харчування дитини, проте малюку необхідно розширювати раціон та вводити у нього перший прикорм, оскільки виключно материнське молоко вже не може повною мірою задовольнити потребу дитячого організму, що росте, у поживних речовинах, вітамінах та мінералах.[1] При цьому, грудне вигодовування дитини рекомендується продовжувати до року, а за можливості і довше.[1] Також варто пам’ятати, що для дитини прикорм при грудному вигодовуванні практично не буде відрізнятися від прикорму при штучному вигодовуванні.[1]

Раціон мами, що годує груддю

Раціон матері під час вигодовуванні груддю має бути різноманітним, оскільки рівень вмісту більшості поживних мікроелементів у материнському організмі впливає на їх вміст в організмі дитини.[1,2]

Як дізнатися, чи готовий малюк до введення прикорму?

Перед тим як починати прикорм дитини у вигляді нових продуктів харчування, необхідно перевірити її готовність до прикорму. Ваш малюк готовий до початку введення прикорму, якщо він:[1]

  • тримає голівку;
  • впевнено сидить у стільчику для годування;
  • сам відкриває рот, коли до нього підносять ложечку з їжею;
  • відвертається від ложечки з їжею, коли не голодний;
  • закриває рот з ложкою у роті, утримує у ньому їжу, а потім ковтає її, та не виштовхує і не випльовує.

Оскільки перші зуби з’являться у малюка пізніше, їх наявність не є вирішальним фактором у визначенні готовності дитини до введення прикорму.

---------------------------------------------

[1]Наказ Міністерства охорони здоров’я України №149 «Про затвердження Клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років» від 20.03.2008 р. із змінами та доповненнями

[2]Kim Fleischer Michaelsen et al. Кормление и питание грудных детей и детей раннего возраста. Методические рекомендации для Европейского региона ВОЗ с особым акцентом на республики бывшего Советского Союза. Региональные публикации ВОЗ. Европейская серия №87, 2003 р.

[3]Fewtrell M. et al. Complementary Feeding: A Position Paper by the European Society for Paediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition (ESPGHAN) Committee on Nutrition. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2017 Jan;64(1):119-132.